Вплив технологічних параметрів асиметричної прокатки на фізико-механічні властивості порошкових титанових стрічок
DOI:
https://doi.org/10.37142/2076-2151/2023-1(52)126Ключові слова:
асиметрична прокатка, температура, притискне зусилля, сира міцність, пластичність, міжчастковий контакт, локалізований зсув.Анотація
Гогаєв К.О., Воропаєв В.С., Подрезов Ю.М., Мінаков М.В., Вдовиченко О.В. Вплив технологічних параметрів асиметричної прокатки на фізико-механічні властивості порошкових титанових стрічок
Для відпрацювання оптимальних технологічних режимів отримання титанових стрічок з максимальною сирою міцністю при застосуванні схеми асиметричної прокатки. використано комплексний підхід, який передбачає дослідження впливу кількох технологічних факторів: схеми деформування (симетрична та асиметрична прокатка), температури прокатки, зусилля на валках та захисного середовища. Проведені дослідження показали, що використання методу асиметричної прокатки дозволяє значно підвищити механічні властивості титанових стрічок в порівнянні з симетричною прокаткою завдяки зсувній компоненті деформації, яка покращує умови контактоутворення на міжчасткових границях. Оптимальними умовами асиметричної прокатки титанових стрічок слід вважати температури прокатки 200–400 оС та притискне зусилля ~100 кН. За цих умов стрічки демонструють найвищу сиру міцність ~ 800 МПа та динамічні характеристики, що наближається до таких властивостей компактного титану. Після прокатки при 200 оС стрічки мають найбільшу твердість Нμ = 200–215 МПа. Цей показник значно вищий, ніж у рекристалізованого титану, але суттєво поступається значенням мікротвердості, що отримані на зразках з титану, продефомованих методами інтенсивної деформації. Відносно низька твердість а також незмінність геометричних розмірів стрічок після різних режимів деформування, свідчить про локальний характер інтенсивного зсуву на міжчасткових границях, який посилює процес контактоутворення. Використання захисної атмосфери дозволяє підвищити сиру міцність та пластичність, хоча стрічки залишились відносно крихкими, їх максимальна деформація до руйнування не перевищувала 1,5 %.